Идейный фундамент коттеджного строительства

Жердяев Н. Идейный фундамент коттеджного строительства // Коммерсантъ Деньги. Секрет фирмы. 2002. №27. C.34-37


12 ЛЕТ НАЗАД ЖИЛИЩНО-СТРОИТЕЛЬНАЯ АССОЦИАЦИЯ (ЖСА) НАЧАЛА ГРАНДИОЗНЫЙ ПРОЕКТ ПО СТРОИТЕЛЬСТВУ КОТТЕДЖНОГО ПОСЕЛКА НА 1500 ДОМОВ В ЧЕРТЕ МОСКВЫ. НО У НЕЕ ВОЗНИКЛА СЕРЬЕЗНАЯ ПРОБЛЕМА С ФИНАНСИРОВАНИЕМ. ЧИТАТЕЛИ ПРЕДЛОЖИЛИ СВОИ СПОСОБЫ ЕЕ РЕШЕНИЯ. МЫ ПРЕДСТАВЛЯЕМ ЛУЧШИЕ ИЗ НИХ.

Проблема

Идеей строительства крупнейшего в стране коттеджного поселка основатели ЖСА загорелись, когда познакомились с американским опытом, ? в США была разработана специальная федеральная программа коттеджного строительства ?Свой дом?. И в 1990 году начали аналогичный российский проект.

Жилищно-строительная ассоциация по сути ? кооператив: покупатели коттеджей становятся ее пайщиками. По отношению к пайщикам кооператив выступает как управляющая компания, арендующая землю и занимающаяся поддержкой и развитием проекта. На сегодняшний день построено и продано около 300 коттеджей (1 кв. м площади обошелся владельцам в $600). Схема выбрана такая: пайщик платит деньги за строительство напрямую подрядчику, осуществляющему строительство дома по индивидуальному заказу, а ЖСА собирает со всех пайщиков взносы на проектирование, строительство и обслуживание инфраструктуры поселка. Конкурентами ЖСА являются индивидуальное коттеджное строительство, небольшие поселки на 20?100 домов и элитные многоэтажные новостройки.

Когда кризис 1998 года ударил по среднему классу, ЖСА осталась без потенциальных инвесторов, готовых вложить деньги в столь крупный проект. На рекламную кампанию средств тоже нет. Конечно, можно было бы отказаться от изначального проекта, предполагающего строительство 1500 коттеджей, и довольствоваться меньшим количеством, но ЖСА это не устраивает ? ее основатели по-прежнему горят желанием построить американский ?Свой дом? в России. Проблема в том, как финансировать проект дальше.

На конкурс было прислано 30 решений, и независимое жюри провело их детальную оценку. В жюри входили:

? Дмитрий Швец, менеджер проектов международной консалтинговой компании McKinsey & Co;

? Сергей Будылин, генеральный директор компании ?Гиперцентр?;

? Сергей Мишин, автор проблемы.

АВТОРЫ САМЫХ ИНТЕРЕСНЫX БИЗНЕС-РЕШЕНИЙ

МЕСТО

БАЛЛ

АВТОР

КОМПАНИЯ

ДОЛЖНОСТЬ

ГОРОД

1

12,4

КОСЬКИН АЛЕКСЕЙ

ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО КОМПАНИИ "ГЛАВПРОДУКТ"

РУКОВОДИТЕЛЬ

ЕКАТЕРИНБУРГ

2

11,17

ЕФРЕМОВ ОЛЕГ

"БРИГ ПРОЕКТ"

ГЕНЕРАЛЬНЫЙ ДИРЕКТОР

МОСКВА

3

11,15

БОГАТОВ ОЛЕГ

ЖУРНАЛ "ТОПЛИВНО-ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС"

ГЛАВНЫЙ РЕДАКТОР

КИЕВ

4

10,85

ЖИЖАНОВА АЛЛА

АОЗТ "ОБЩЕСТВО ЗЕМЛЕПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ "ПРОГАЛЬ".

ЭКОНОМИСТ

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

5

9,7

ТУРЕЦКИЙ МИХАИЛ

AIESEC, НАЦИОНАЛЬНЫЙ КОМИТЕТ

ПРЕЗИДЕНТ

МОСКВА

6

7,55

КОНОНЕНКО ОЛЕГ

АОЗТ "РУСИЧИ"

МЕНЕДЖЕР ПО УПРАВЛЕНИЮ ПЕРСОНАЛОМ

МОСКВА

7

6,35

МАЛЫШЕВ АНДРЕЙ

МЭСИ

СТУДЕНТ

МОСКВА

По итогам обсуждения лучшими были признаны следующие три решения.

Третье место

Его занял Олег Богатов. Этот автор уже второй раз участвует в нашем конкурсе, и второй раз его решения входят в семерку лучших.

Для начала Олег Богатов рекомендует передать землю и жилье непосредственно в собственность пайщиков. Далее он развивает мысль о том, что покупателям нужно немного помочь, то есть создать привлекательную схему кредитования строительства коттеджей. Это может быть сотрудничество ЖСА с одним из банков, имеющим опыт ипотечного кредитования, или создание при ЖСА кредитного союза.

По мнению Олега Богатова, имеет смысл налаживать работу не только с частными инвесторами, но и с корпоративными структурами, которые способны приобрести для своих нужд сразу несколько коттеджей, в том числе под ведомственное жилье.

Особое место в решении уделено маркетинговой политике. ?Руководство ЖСА не совсем верно определяет своих конкурентов. Цены на коттеджи ?Своего дома" вполне соответствуют средним для новостроек Москвы, так что основными конкурентами ЖСА являются не элитные комплексы, а обычные панельные и монолитные новостройки, ? указывает автор. ? Именно покупатели жилья в таких домах должны стать основной аудиторией для продвижения проекта ?Свой дом"?. Для этого при промоушне нужно сделать упор не только на цену, но и на наличие в поселке развитой инфраструктуры, экологию и т. п. Можно использовать малобюджетные формы рекламы. Например, создать интернет-сайт, посвященный поселку.

Идеи Олега Богатова высоко оценили с точки зрения проработанности темы. Дмитрий Швец: У решения четкая структура, последовательно описано, кто может быть инвестором, как строить маркетинговую политику, предлагается ряд интересных идей. Но не очень понятно, как это будет работать на практике. Кроме того, не могу согласиться с тем, что конкурентами поселка являются панельные новостройки.

Все эксперты согласились, что надо работать с корпоративным инвесторами (кстати, эта идея предлагалась во многих решениях). Более того, подобные примеры уже есть ? коттеджные поселки строили для своих сотрудников ?Газпром?, нефтедобывающие компании и др.

Автор проблемы Сергей Мишин тоже отметил данное решение. Особенно ему понравилась мысль о создании кредитного союза и Интернет-сайта: ?В данном проекте сайт может быть очень эффективным?. А вот передавать землю пайщикам не согласился: ?Это юридически неправильно. Например, есть общая земля, дороги ? кому их передать?? Сергей Будылин тоже категорически против передачи земли: Это единственное, чем владеет на сегодняшний день ЖСА. Земля имеет реальную стоимость, ее можно заложить и проч. Один гектар стоит $1?1,5 млн. Поэтому отдавать ее нельзя ни в коем случае.

Второе место

Его присудили Олегу Ефремову. В своем решении он отметил, что иностранных инвестиций искать не стоит, ждать помощи от государства ? тоже. Остаются частные инвестиции ? индивидуальные или корпоративные. Затем в решении дается сегментация потребителей, после чего автор делает вывод: проект должен быть ориентирован не на средний класс, а на его высший уровень ? high-level middle class. Возраст потенциальных клиентов ? 30-45 лет.

Важным шагом должно стать акционирование кооператива, то есть создание АО с учредителями в лице ЖСА и, возможно, частных лиц, стоящих у истоков ЖСА. Целью будет привлечение инвестиций в развитие поселка ? корпоративных и частных (в том числе через агентства недвижимости), а также портфельных инвесторов. Автор также полагает, что наиболее оптимальным вариантом для продажи на свободном рынке являются коттеджи со свободной планировкой под чистовую отделку. И предлагает ЖСА зарабатывать деньги на строительстве ?коробок?.

Сергею Мишину это решение понравилось больше всего: Его удобно читать, оно структурировано, есть резюме. Поддерживаю идею создания управляющей компании, с ее помощью легче управлять проектом, в частности привлекать средства. Сотрудничество с агентствами недвижимости тоже интересно. Вообще, это решение очень реалистично.

По мнению Дмитрия Швеца, автор точно определил прослойку потенциальных покупателей: ?Правда, он мог бы пойти еще дальше и подумать о том, насколько велика эта прослойка и почему она будет покупать коттеджи?. Еще господин Швец отметил идею про упреждающее развитие инфраструктуры. Но добавил, что без денег это сделать сложно.

Сергей Будылин счел интересными мысли об удешевлении проекта. Что же касается зарабатывания на ?коробках?, то это ?не слишком большие деньги, поэтому обольщаться здесь не следует?. А вкладывать средства в инфраструктуру имеет смысл тогда, когда есть люди, которые готовы ею пользоваться.

Победитель

Первое место в нашем конкурсе занял Алексей Коськин, получивший в качестве приза бесплатную годовую подписку на ?Секрет фирмы?. Экспертам очень понравились стиль, логика и структура предложенного решения. Приводим его с некоторыми сокращениями.



Основные проблемы проекта ? отсутствие четко заявленной концепции; отсутствие концепции финансирования (и соответственно, финансирования как такового); конкуренция со стороны элитных многоэтажных новостроек; непривлекательная для крупного инвестора организационно-правовая форма.

Первым делом необходимо определиться с будущими потребителями продукта. Скорее всего, ориентация на средний класс является единственно правильной, благо последствия кризиса 1998 года уже во многом преодолены.

Затем необходимо определиться с конкурентными преимуществами. Они могут быть следующими. Идеальный и традиционный вариант для работы и отдыха ? это квартира в Москве плюс коттедж за городом. Но это достаточно дорого. Совместить ?два в одном? (в коттедже можно жить в рабочие дни и отдыхать в выходные) дешевле. Кроме того, потребитель ? дееспособный человек в возрасте от 25 до 40 лет. У него есть родители и/или престарелые родственники, которые также живут в отдельной квартире. А ведь и они могут жить в ?городском? коттедже. Причем родители могут поселиться в отдельной части дома, с отдельным входом, на первом этаже и т. п. В ?Алых парусах? для такого варианта потребовалось бы две квартиры. А тут ? один коттедж. Экономическая выгода налицо. Тем более что стоимость метра жилья ниже, чем в ?традиционном? коттедже, из-за более дешевых коммуникаций.

Именно эти финансовые преимущества нужно использовать в первую очередь при создании брэнда ?Свой дом?. А брэнд создавать необходимо. ?Свой дом? должен быть престижен у среднего класса. Сейчас престижными брэндами являются ?Алые паруса? или ?Воробьевы горы?. Создаваемый брэнд должен быть не менее престижен, но экономически более привлекателен. Все остальные потребности тоже должны быть учтены при создании брэнда ? безопасность, комфорт, экология и т. д. Но основной акцент ? на экономическую выгоду и престижность.

Наиболее правильным и быстрым решением финансовых проблем будет нахождение стратегического инвестора. Естественно, для привлечения ?большого? инвестора ЖСА должна быть преобразована в нормальное открытое акционерное общество. Для опытного коллектива юристов перевод ЖСА в ОАО с выделением большей части акций в ?пакет для стратегического инвестора? является вполне решаемой задачей.

Американский проект ?Свой дом? пользовался государственной поддержкой. Возможно ли это у нас? Рано или поздно по мере роста благосостояния населения подобный проект непременно будет востребован. И власть можно в этом убедить. При этом большой конкуренции элитным комплексам первый поселок проекта ?Свой дом? не составит (что такое 1500 ?квартир? на Москву?), так что лоббистские усилия с их стороны могут быть нейтрализованы без большого труда. Кроме того, подобный проект может быть экономически выгодным для московских властей. И не только в плане привлечения ?своих? строительных организаций, но и в плане прибыли по акциям.

Мы рассмотрели отношения с московским властями. Можно попытаться получить благосклонность и властей более высоких. При этом брэнд должен быть общероссийским, поддерживаться рекламой и положительными публикациями в центральных СМИ. Сумма, требуемая от стратегического инвестора, весьма значительна. Однако при желании он может превратить часть инвестиций в ?короткие? за счет продажи части имеющихся у него акций. Это снизит риски. При этом основной пакет акций останется у него и финансирование строительства будет осуществляться из единого центра, что позволит реализовать проект быстро и эффективно. (Если брать деньги у ?тысячи двухсот? отдельных вкладчиков, все затянется, что может погубить проект).

Стратегический инвестор сможет продать часть своих акций:

? московским властям;

? владельцам торговых сетей и развлекательных комплексов. Покупка части акций для них может стать условием получения разрешения на строительство в поселке магазинов, ресторанов, спортивных и боулинг-центров;Стожар Л. Опоряджувальна вертикаль // Галицькі контракти . . 7 июня 1999 (№ 23) . С. 33-35


Торговці будматеріалами спеціалізуються і від гурту переходять до роздробу

Криза кризою, але й нині лише в столиці можна нарахувати близько 1000 фірм, які доволі успішно торгують різноманітними будматеріалами. Секрет успіху - у вмінні передбачати зміни в настроях ринку і вчасно реагувати на них. Зокрема, практика свідчить, що виконати забаганки найпримхливішого споживача, водночас підвищивши цінову конкурентоспроможність власної продукції, нині дозволяє вертикальна спеціалізація торгових компаній у вузьких товарних сегментах строкатого будівельного ринку

Досвід лідерів також підказує: в умовах "охолодження" ринкової кон'юнктури підтримати продажі почасти вдається за рахунок освоєння нових регіонів. А гнучкості в роботі оптовикам додає власна крамничка з недорогим ходовим товаром, в купівлі якого споживач не відмовить собі й в умовах післякризової депресії.

У ціновому протистоянні виручає спеціалізація

Висока конкуренція на ринку будматеріалів та ослаблений кризою попит не дозволяють продавцям розраховувати на високі прибутки. Для багатьох підприємців прибуток у межах 10-15% вважається пристойним, хоча один-два роки тому рентабельність оптової торгівлі була вдвічі вищою.

Ще одна істотна особливість сьогодення - спеціалізація. Якщо в минулі роки активно розвивалися фірми-продавці, які охоплювали широкий спектр матеріалів, створюючи своєрідні будівельні супермаркети, то тепер - усе навпаки. Більшість оптовиків скоротили асортимент до 1-2 видів будівельних матеріалів.

Сучасні торговельні фірми пішли шляхом вузької спеціалізації, бо приваблювати клієнта лише великим вибором товару на складі дедалі складніше, та й дорожче. Споживачі вже віддають перевагу не тим фірмам, у яких багатий вибір усіляких товарів, а радше тим, у яких широкий спектр продукції певного виду (наприклад підвісних стель, керамічної плитки, фарби). Крім того, і в ціновій конкуренції спеціалізовані фірми мають більші можливості. А це - плюс в умовах, коли дедалі більше операторів ринку у боротьбі за клієнта "скидають" ціну, жертвуючи власними прибутками.

Оптовик тепер торгує вроздріб

Для торговців будматеріалами сьогодні "життєдайними" є лише великі міста: Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя. Але й на цих потужних ринках за деякими найменуваннями будівельних матеріалів продажі скоротилися приблизно на 40%-50%. Зменшилися обсяги реалізації - фірми-оптовики почали торгувати вроздріб. Віддавати товар під реалізацію стало невигідним. Тож характерна особливість сучасного ринку будівельних матеріалів - збільшення кількості спеціалізованих фірмових магазинів.

На думку фахівців, мати власний магазин - вигідніше, ніж вдаватися до послуг торговельних точок різних господарських магазинів чи відділів. Крім того, власна крамниця дозволяє гнучко маневрувати пропозицією, швидко пристосовуючись до примх попиту, та оперативно змінювати ціни під час сезонних розпродажів і в умовах значних курсових коливань національної грошової одиниці. Саме мережа власних магазинів у різних регіонах дозволила багатьом операторам ринку зберегти більш-менш стабільні продажі. Звичайно, якщо з широкого розмаїття будівельного асортименту на їхні прилавки потрапив товар, що й за нинішніх посткризових часів має стабільний попит.

Недорогі фарби: дуже потрібна річ

Лакофарбовий бум, що спостерігався в 1997-1998 роках, дещо притих. Проте сам ринок не втратив комерційної привабливості - принаймні, за підрахунками експертів, середній тижневий виторг магазинів, що спеціалізуються на фарбі та лаках, становить близько 2-5 тис. грн. А от структура попиту змінилась. Ринок, і нині спроможний поглинути загалом до 100 тис. т фарби на рік (лише столиця використовує понад 3 тис. т лаків та фарби щороку), став чутливішим до ціни пропонованого товару.

Якщо раніше продукція з Німеччини, Швеції, Англії, Польщі, Чехії, Болгарії, Туреччини, Естонії та інших країн швидко набирала популярності, впевнено відтісняючи лакофарби 30-ти вітчизняних виробників, то нині цікавість до недорогого українського товару відновлюється. З широкого цінового діапазону - $1-80 за 1 літр (залежно від виробника, призначення фарби, її якості) - найбільший попит на дешеву вітчизняну продукцію. Обсяги імпортних поставок в Україну істотно зменшились ще й тому, що іноземні компанії-постачальники після осінньої кризи віддають перевагу роботі за принципом "вранці - гроші, ввечері - стільці". В результаті більшість вітчизняних імпортерів або взагалі припинили поставки з-за кордону, або пропонують покупцеві товар зі старих запасів.

Якщо умовно розділити фарби на два основні види: внутрішнього та зовнішнього застосування, то фарби для внутрішніх робіт утримують 85-відсоткову частку у загальних обсягах продажів, на фасадні - припадає 15%. Серед фарб для внутрішніх робіт найбільший попит - на вододисперсійні (водоемульсійні) фарби. А от олійні, на думку фахівців, як продукція вчорашнього дня невдовзі можуть взагалі полишити ринок. Найбільш відомі вітчизняному споживачеві лаки та фарби таких торговельних марок, як AKZO NOBEL (Швеція), TIKKURILA (Фінляндія), ICI (Англія), CAPAROL, DUFA, CLASURIT, JOBI, SIKO, MIPA (Німеччина), LANDORA, BEKERS (Швеція), VIVA COLOR (Естонія), SPS (Голландія). Саме вони й мають найбільший попит порівняно з іншими імпортними аналогами.

Думка фахівця:

Галина ВОВК, менеджер з продажів фірми GR line

ОСОБЛИВИЙ ПОПИТ - НА ФАСАДНІ ФАРБИ

Ми пропонуємо покупцеві великий вибір лакофарбової продукції. Помітили, що останнім часом особливий попит - на фасадні та різноманітні алкідні фарби. Натомість менше стали купувати дорогих акрилових фарб, хоча це дуже якісна продукція.

Відчули ми і те, що вітчизняний виробник почав випускати ширший асортимент лакофарбової продукції. А будівельні компанії змінили своє ставлення до імпортних фарб і почали брати дешевшу вітчизняну, хоча й серед імпортної продукції трапляється недорога. Як правило, сьогоднішній клієнт - той, хто раніше вже купував у нас фарбу. Його влаштовує і ціна, і якість.

Дешеве імпортне утеплення подалося в регіони

Перспективним виглядає ринок теплоізоляційних матеріалів. Щороку українці використовують понад 600-700 тис. куб. м різноманітних утеплювачів. Зокрема торік загалом в Україну ввезли іноземних і виробили тут теплоізоляційних матеріалів на суму понад $20 млн. Фахівці переконані: потреби в цій продукції надалі тільки зростатимуть за рахунок як новобудов, так і реконструкції наявного житлового фонду.

Тож, попри досить високу конкуренцію (кожен з операторів прагне відразу "застовпити" за собою діляночку на перспективу) у цьому сегменті будівельного ринку, місця поки що стає на всіх. Сьогодні лише в Києві - понад 50 фірм, які зупинили свій вибір на комерції з теплоізоляційними матеріалами. І обсяги імпорту, ясна річ, досі зростали швидкими темпами. Наприклад, обсяги поставок теплоізоляційних матеріалів компанією Isover Oy порівняно з 1995 роком зросли майже у 8 разів (за даними представництва Isover Oy в Україні).

Крім вітчизняних, на ринку головним чином представлено матеріали зі скло- та мінеральної вати виробництва Фінляндії, Данії, Польщі, Росії та інших країн. Найбільш відома продукція фірм Isover Oy, Parok (Фінляндія), концерну Pflaiderer (Німеччина, в Україні - під маркою URSA), компанії Rockwool-Polska. Щоб пожвавити збут своєї продукції, частина фірм-продавців "пішла в люди" - замість того, щоб розширювати склади в Києві, почали відкривати їх у регіонах.

Наприклад, дочірнє підприємство компанії "Пфлайдерер-Чудово" раніше 90% продукції реалізовувало з київських складів і лише 10% - з регіональних. Сьогодні 60% теплоізоляції продається зі столичного центрального складу, 30% - з регіональних складів та через дилерів, решта - через торговельні точки.

Висока конкуренція позначилась на цінах: імпортний матеріал дешевший від вітчизняного. Нижня планка роздрібних цін опустилась до $1,4-1,5 доларів за 1 кв. м. Та, на думку деяких фахівців, цінова конкуренція вичерпує свої можливості. Західним компаніям, що збираються залишатися на перспективному ринку, доведеться піти на ризик: відкрити виробництво сучасних утеплювачів на українських підприємствах.

Думка фахівця:

Євген ПЛЕСКАНОВСЬКИЙ, менеджер з продажів фірми "Рус інформ"

І ПРОДАВЕЦЬ, І ВИРОБНИК ЗНИЖУЮТЬ ЦІНИ

Порівняно з минулим роком ситуація на ринку утеплювачів значно змінилася. Майже всім вітчизняним підприємцям далася взнаки серпнева криза: якісна продукція виявилась задорогою для споживача, тимчасом як дешевий низькоякісний товар, що нелегальними шляхами потрапляє на ринок, привабив покупця.

Щоб реалізовувати свою якісну продукцію, компанія мусила знизити ціни і вимагати того ж від заводу-виробника. Сьогодні головні клієнти - фахівці в галузі будівництва, які виконують великі обсяги будівельних робіт. Населення ще повільно купує імпортний утеплювач. Однак загалом цей будматеріал знаходить свого покупця і в найближчому майбутньому матиме високий попит. Адже дуже активно розвивається каркасне будівництво, модульні будинки, спорудження яких неможливе без сучасних утеплювачів.

Щомісяця - 5-20 тис. кв. м фальшстель

Підвісних стель (фальшстель) торік ввезли в Україну на суму понад $7,5 млн. У Києві ними торгують понад 5 десятків фірм, які пропонують продукцію з Чехії, Польщі, Німеччини, США, Італії, Франції, Голландії та інших країн. Найбільш широко представлені в Україні технології з мінераловатних плит (АRMSTRONG, AMF THERMATEX, USG) та гіпсокартонні системи (RIGIPS, KNAUF та деякі інші). Лідер серед найдорожчих натяжних стель - французька фірма BARRISOL; представлені на ринку також французькі натяжні стелі EXTEZO та голландські PLAMEKO.

Наразі фірмам вдається продавати від 5 до 20 тис. кв. м підвісних стель на місяць. У регіонах реалізація значно повільніша, ніж у великих містах. Дається взнаки нестача коштів, та й реклама не завжди доходить сюди. Однак фахівці вважають, що реалізація цієї продукції в регіонах має перспективи.

Відстає попит на найдорожчі фальшстелі - натяжні. Відповідно й реалізація скоротилася в декілька разів. І зрозуміло чому: по-перше, цей товар для багатьох усе ж таки - новинка. По-друге, він доволі дорогий ($40-100 за 1 кв. м, а ціна на окремі види перевищує $200 за 1 кв. м) - не кожна фірма ризикне такий реалізовувати. У Києві ризикових фірм - не більше десятка. Втім, як правило, для них це не основний товар. Більшість компаній просто зайняли цю нішу в розрахунку на майбутній прогнозований пік натяжних стель, яким тоді зможуть скористатися в числі перших. А поки що задовольняються скромними місячними продажами: від 100 до 250 кв. м.

Думка фахівця:

Ольга ОМЕЛЬЯНЕНКО, комерційний директор фірми "Укрбудсервіс"

РИНОК ПРОПОНУЄ РЕАЛЬНІ ЦІНИ

"Укрбудсервіс" не перший рік торгує підвісними стелями, гіпсокартонними системами, панелями. Ринок гіпсокартону наразі розвивається прискореними темпами. Матеріал, що ще 3 роки тому був взагалі маловідомим, використовують дедалі активніше. Компаніям-продавцям заважає розгорнути торгову діяльність на повну силу хіба що складна економічна ситуація в країні.

У цьому сегменті будівельного ринку помітна тенденція до зменшення цін: ще півтора-два роки тому вони були вищими на 10-12%. Цей факт свідчить про те, що ринок нарешті стабілізувався і пропонує покупцеві реальні ціни.

Оселя - не офіс: їй паркет пасує

Торік було використано понад 20 млн кв. м різних видів матеріалів для підлоги. Покупці вже, здається, побачили все, і тепер їх не здивувати іноземними новинками: суперстійким до стирання паркетом чи лінолеумом. Та не всі з них за ремонтом у офісі встигли переобладнати підлогу у себе вдома, тож роботи у продавців досить.

Компанії, що реалізують матеріали для підлоги, відзначають зменшення обсягів продажів для комерційних приміщень (офісів, магазинів, кафе тощо). Приміром, за даними фірми "Сканді", попит на комерційні покриття для підлоги зменшився приблизно в 5 разів. Фахівці пояснюють це тим, що в період економічної нестабільності в країні підприємці просто не розвивають комерційний бізнес.

Водночас більше уваги приділяють власній оселі, роблять капітальний або традиційний плановий ремонт. У зв'язку з цим останнім часом помітно зріс попит на паркет - заможний клієнт віддає перевагу натуральним матеріалам. Переважна більшість паркету (близько 70%) має європейське походження: країни Скандинавії (Швеція, Фінляндія), Німеччина, Франція, Польща; є паркет і з більш віддалених країн - США, Канади.

Утім, і лінолеум утримує за собою близько 20-25% ринку матеріалів для підлоги. Основні країни, які постачають цей товар в Ук&#