Портрет в інтер`єрі: Георгій Буравков

Буравков Г. Портрет в інтер`єрі: Георгій Буравков : [Бесіда з почесним президентом компанії "Інтерстиль" / ] // ДІВАН. 2002. №1 . C.20-23

ТВОРИТИ НЕЗМІРНО ВАЖЧЕ, НІЖ РУЙНУВАТИ. САМЕ ТОМУ СЬОГОДНІ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ЗАСЛУГОВУЮТЬ ОСТРІВЦІ УСПІХУ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ, ЩО З'ЯВЛЯЮТЬСЯ НЕ ТАК ВЖЕ ЧАСТО. САМЕ ТОМУ В СУСПІЛЬСТВІ ЗАЦІКАВЛЕННІСТЬ ВИКЛИКАЮТЬ ТІ УКРАЇНСЬКІ БІЗНЕСМЕНИ, ЯКІ В УМОВАХ ТЯЖКОЇ КРИЗИ, ВСУПЕРЕЧ ЇЙ, ЗМОГЛИ СТВОРИТИ НОВІ РОБОЧІ МІСЦЯ, ВСЕЛИТИ В ДУШІ СПІВГРОМАДЯН НАДІЮ ТА ОПТИМІЗМ. ГЕОРГІЙ БУРАВКОВ З ЦІЄЇ КОГОРТИ. НА ГОЛОМУ МІСЦІ, НА БОЛОТІ ПІД ЖИТОМИРОМ, ВІН СТВОРИВ ФАБРИКУ КЛАСИЧНИХ І СУЧАСНИХ МЕБЛІВ, ПРОДУКЦІЯ ЯКОЇ ПРОДАЄТЬСЯ І В УКРАЇНІ, І ЗА КОРДОНОМ. СЬОГОДНІ ТОРГОВОЮ МАРКОЮ "ІНТЕР СТИЛЬ" ПИШАЮТЬСЯ НЕ ЛИШЕ 500 ПРАЦІВНИКІВ ФАБРИКИ, АЛЕ І ВСІ, ХТО ПЕРЕЙМАЄТЬСЯ АВТОРИТЕТОМ, ІМІДЖЕМ У СВІТІ СВОЄЇ МОЛОДОЇ КРАЇНИ. А ЩО ДУМАЄ ПРО ЦЕ САМ 44-РІЧНИЙ ПЕРШИЙ ВІЦЕ-ПРИЗИДЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ МЕБЛЯРІВ, ПОЧЕСНИЙ ПРЕЗИДЕНТ КОМПАНІЇ "ІНТЕРСТИЛЬ"?

ГЕОРГІЙ БУРАВКОВ: Вірую у виробництво.

- У меблевий бізнес я потрапив майже випадково, ? розповідає пан Буравков.

- Після закінчення Вінницького політеху я працював у місті Житомирі в будівельно-монтажному управлінні інженером-будівельником, потім у відділі комплексного економічного і соціального розвитку Житомирського міськвиконкому. Тому в бізнес прийшов доволі підготовленим фахівцем і відразу очолив Міжгалузеве науково-виробниче об'єднання "Телесинтез". Вже тоді, в середині 90-х, я був не бідною людиною. Та, роблячи ремонт, відкрив побутовий парадокс: я не міг ані придбати, ані замовити якісні меблі ? їх просто не було. Проблема була вирішена радикально: купив кілька верстатів І виготовив меблі майже власноруч. Я вірив і продовжую вірити у виробництво. Так вихований. Упевнений: саме піднесення виробництва дозволить нашій країні вирватися з кризи, стати поряд з розвинутими європейськими державами. Головний наш потенціал ? наші чудові, талановиті люди, яким лише потрібно дати можливість проявити себе, свій талант. Маю на увазі не лише молодих людей, що опановують ази виробництва в нових ринкових умовах, а й спеціалістів, які за радянської доби не могли себе проявити вповні. До речі, ми запросили на фабрику близько десяти кращих фахівців з Житомирського меблевого комбінату, які в свій час розробляли ексклюзивні меблі для вищого радянського керівництва. Зараз на фабриці працює 500 працівників, переважно молодь, що пройшла навчання і стажування на нашому виробництві.

- Який же "Інтерстиль" сьогодні?

Г.Б.: Це нині ми знаємо про світ меблів стільки ж, скільки про них відомо в усьому світі. Ми ж діяли методом спроб та помилок: спочатку зайнялися індивідуальними замовленнями, потім намагалися робити масові дешеві меблі. У підсумку ? повернулися до класики, зокрема до кухонь. Зараз ми спеціалізуємося на серійних кухонних меблях, але все краще, що напрацьовано при виконанні індивідуальних замовлень, намагаємося використати. Я вважаю: наших 500 секцій достатньо, аби вдовольнити найвибагливіші смаки будь-якого замовника. Нестандартні рішення реалізуємо силами власної будівельної компанії, виконуючи комплексні замовлення. Меблі, виготовлені руками наших робітників, є і у Ватикані, і в Адміністрації Президента країни. Серед наших замовників ? поважні й достойні люди. Це дуже приємно.

Фасади наших кухонь виготовляються з натурального дерева ? дуба, вільхи , а корпус ? з ламінованого ДСПтП, виробництва Німеччини, Польщі, а тепер вже й України. Фурнітура, комплектуючі, аксесуари ? від провідних виробників Європи. На жаль, відсутність таких вітчизняних матеріалів на внутрішньому ринку великою мірою і зумовлює кінцеву ціну продукту.

"Інтерстиль" перший в Україні серед меблевих підприємств налагодив, втілив і сертифікував систему якості відповідно до міжнародного стандарту ISO ? 9001, зайнявши, таким чином, відповідне місце серед визнаних виробників кухонних меблів. Ми продаємо свою продукцію в Німеччину, Нідерланди, США, але основний ринок збуту ? Росія. В Москві працюють 6 наших магазинів, відкрито магазини в Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону. В одному з найбільших меблевих магазинів Європи "Три кити" кухні торгової марки "Інтерстиль" стоять поряд з кухнями всесвітньо відомих лідерів виробництва кухонних меблів Берлоні, Скаволіні. Наші меблі виготовлені в тому ж стилі, але коштують на порядок дешевше. Останнім часом наша продукція стала не просто популярною ? покупець одразу пізнає її серед інших меблів. Наша продукція має свої бренди, зокрема секції з S-подібними фасадами. Цими родзинками ми і можемо певною мірою захиститися від плагіату. Тим, хто займається цим, дуже непросто доводиться при відтворенні секцій з випуклими, ввігнутими фасадами. Крім нас, меблі такого рівня якості і складності із натуральної деревини виготовляють лише італійці.

- І хто ж ваш покупець?

Г.Б: Переважно це люди, яким за тридцять, що досягли в житті немалого, так званий середній клас. Український споживач такий, як і всі, одначе, треба сказати, дещо капризніший. Чому? Бо бідніший чи довгий час був таким. Він хоче чогось особливого, має бажання виділитися, не розуміючи іноді, наприклад, що дерево ? не гіпс і не пластик, воно не гнеться в усіх напрямках ні за які гроші. А декому здається, що коли зателефонують з Адміністрації Президента, то всі бажання його будуть виконані і майже безкоштовно... В Росії працювати дещо простіше: там вже перехворіли нашими "дитячими хворобами" та оцінили як спектр та якість пропозицій, так і ціновий рівень. Наші кухні добре купуються як представниками середнього класу, так і більш заможними людьми. Ще простіше домовитися із західним споживачем, але часто на заваді стають труднощі організаційного характеру.



Асоціація: доводиться захищати українського виробника у власній державі.



- Нещодавно почесного президента компанії "Інтерстиль" було обрано першим віце-президентом Української асоціації меблярів...

Г.Б.: У недалекому минулому в меблевій промисловості України були два конкуруючі табори: з одного боку ? великі меблеві і деревообробні комбінати (наразі приватизовані); з другого ? дрібні приватні підприємства, що виросли з кооперативів і невеликих орендних столярних цехів. І ніби непомітно стали набирати обертів середні підприємства ? ті, які з самого початку обрали правильний стратегічний шлях розвитку. Хоча цей шлях для багатьох з них був і залишається нелегким через труднощі, що часто не залежать від них.

По стану рівня виробництва на таких підприємствах й судять наші найближчі конкуренти (італійські, німецькі та інші меблеві компанії) про стан меблевої галузі в цілому в Україні.

Саме вони ? "Енран", "Екмі-меблі", "Аматі", "Меблеві технології", "Інтерстиль", "Контрактовій ярмарок", "Маркетгруп", не лише виробники меблів, але й виробники скла, фурнітури, продавці меблів, мережа журналів А.С.С ? об'єдналися під знамена Української асоціації меблярів. У всіх підприємств України, як приватизованих, так і створених "з нуля", однакові проблеми, а "гуртом і батька легше бити". Окрім того, Асоціація дає можливості для кооперування. Наприклад, ми займаємося виробництвом кухонних меблів, а щоб укомплектувати приміщення, потрібні столи, стільці. Адже у нас є й комплексні проекти! І коли раніше комплектуючі ми закуповували за кордоном, то зараз з'являються українські партнери. Вирішувати проблему пошуку таких контактів в межах Асоціації і легше, і ефективніше. В українських виробників вже накопичено чималий досвід, і УАМ полегшує нам можливість обміну інформацією, дозволяє ефективніше співробітничати в сфері виробництва, реалізації продукції крізь наші салони. Для цього ми й скооперувалися: цехове об'єднання зможе реально захистити себе і свого покупця. Ще одне з завдань Асоціації ? боротьба з недобросовісною конкуренцією, захист споживача, можливість протистояти свавіллю чиновників. Ми, як суспільна організація, можемо виходити на державні інститути влади і впливати на прийняття законів.

І все ж основне завдання УАМ ? розвиток і устабільнення позицій українського виробника на внутрішньому ринку, а також утримання цих позицій, захист наших інтересів. Адже коли Україна увійде до Торгівельного європейського співтовариства і буде знято мито, наш ринок заповнить імпортний товар, і це робити вже буде пізно. Той, хто вміє відстоювати свої інтереси, зуміє захистити й інших.



- Що вимусило людину, у якої все гаразд у бізнесі, піти в політику?

Г.Б.: Мій бізнес стабільний, виробництво налагоджено, 500 людей забезпечені роботою. Я відчуваю себе самодостатньою людиною, котра може займатись чимось більшим, ніж бізнес. Я свято вірю, що поряд з іншими вагомими чинниками державотворення, бізнес та виробництво відіграватимуть архіважливу роль у майбутньому країни. Чиновниками-управлінцями мають ставати перш за все талановиті економісти, юристи, небайдужі і творчі люди, яким вже вдалося багато чого досягнути. Адже коли їм вдалося відстояти власні інтереси, то при бажанні вони зможуть досягти. І більшого ? відстояти інтереси і позиції народу. До того ж, є кому передати керівництво компанією ? директору нашої фабрики Василю Прусакову, професійному виробничнику і вдалому менеджеру. Так, я вирішив балотуватися на посаду мера Житомира. Так, це політична фігура, але міський голова, передусім, господарник, виконавча влада.

Хотілося б, аби наші нинішні, не дуже досконалі закони, які можна трактувати по-різному, виконувалися б на користь держави і на благо народу України. Саме для Житомира дуже важливо, щоб тут врешті-решт почав розвиватися бізнес. На жаль, всі ці роки було навпаки. Міська казна бідна, міське господарство запущене, дороги розбиті. Тут один з найвищих рівнів безробіття. Тільки бізнес може змінити ситуацію: не купівля-продаж, а перш за все виробництво. Не забуватимемо, що нині в нас немає державних підприємств: всі або акціонерні, або колективні. І що ж? На більшості підприємств Житомира життя ледь жевріє, люди місяцями не отримують зарплату. Вдихнути в них життя - завдання не з легких. Вона під силу тільки тому, хто знає, як це зробити, у кого вистачить для цього досвіду та сил. Я створив своє підприємство "з нуля", пройшов всі стадії, здолав усі труднощі становлення й росту. Я можу і хочу цим досвідом поділитися з тими, хто працює і починає працювати в Житомирі. Хто вибрав це місто для свого бізнесу. А бізнес ? це надходження податків до міського бюджету, це пенсії, інші соціальні виплати, це зарплатня вчителям, лікарям, міліції і солдатам. Всім працівникам бюджетної сфери. Це кошти, необхідні для того, щоб відродити наше давнє місто зробити його квітучим.

- Розкажіть про свій дім.

Г.Б.: Моя квартира обставлена меблями власного виробництва: кухня, їдальня, спальня, дитяча... Моя дружина Жанна довіряє мені у виборі інтер'єру, оформленні квартири, але затишок до нашого і житла вносять наші відносини. У нас троє дітей: мій спадкоємець, Михайлик, доньки ? Настя та Ліза. Першу колекцію меблів я назвав "Анастасія", на честь старшої доньки. Потім це стало традицією - надавати колекціям імена близьких мені людей: "Жанна" ? на честь моєї дружини, "Єлизавета" ? на честь молодшої доньки, "Саша" ? головного технолога, "Світлана" ? головного бухгалтера, "Ліна" ? заступника з виробництва, "Лариса" ? головного конструктора. І цю традицію ми продовжуватимемо.