Печі для вашої дачі

Печі для вашої дачі // Наш дiм. 2000. №4. C.14-17

Розмір печі визначають за об'ємом приміщення. Розглянемо це на прикладі будинку із зовнішніми розмірами 6, 6х7, 4м. Висота приміщення Зм. У будинку є дві житлові кімнати, кухня та коридор.

Визначимо розміри печі для зали та спальної кімнати. Об'єм зали 3, 7х4, 3х3 = 47, 73 куб.м. Об'єм спальної кімнати 3, 7х2, 3х3 = 25, 53 куб.м. Об'єм зали та спальної кімнати 47, 73+ 25, 53 = 73, 26 куб.м.

Теплова потужність печі 73, 26х21 = 1538 ккал/г, де 21 - кількість тепла у кілокалоріях, необхідного для обігріву 1 куб. м приміщення до 18С при зовнішній температурі до -ЗОС. У середньому 1кв.м дзеркала нагріву печі випромінює ЗООккал/г. Периметр печі (чотири сторони = дві ширини+ дві довжини) 5, 1: 2, 2 = 2, 3 м. Дві сторони = ширина+ довжина печі 2, 3: 2 = 1, 15 м. Якщо мінімальна ширина печі 0, 51м (дві цеглини у довжину), то довжина печі 0, 64м, тобто 0, 51+ 0, 64 = 1, 15м.

Таким способом можна визначити розміри печі для будь-якого приміщення.

Улаштування фундаменту. Кладку печей розпочинають з фундаменту, який не зв'язаний з фундаментом будинку. Глибина закладання фундаменту залежить від глибини промерзання грунтів, але не повинна бути меншою 0, 5 м. Цеглу або каміння укладають рядами і заливають розчином.

Кладку над рівнем грунту виконують в опалубці (ящик без дна) і закінчують на 140 мм нижче рівня підлоги. Потім викладають два ряди цегли і укладають двошарову гідроізоляцію (толь, руберойд), поверхню заливають рідким бітумом. Розміри фундаменту повинні перевищувати розміри печі на 50 мм з кожного боку.

Матеріали та розчини для кладки печей. Корпус печі кладуть із повнотілої червоної цегли. Для кладки топливника використовують шамотну або тугоплавку (гжельську) цеглу, трубу можна класти із щільової цегли. Стара цегла з залишками вапнякового розчину для кладки корпуса не годиться.

Для приготування глиняного розчину на 1 частину води необхідно 4 частини жирної глини і 8 частин піску, просіяного через сито або сітку з вічками 1-1, 5мм. Об'єм кладочного розчину орієнтовно становить 1/10 об'єму кладки, тобто на 100 цеглин потрібно буде 2 відра розчину.

Для кладки труби вище рівня даху слід використовувати цементний розчин, що складається з 3-4 частин піску і 1 частини цементу.

Контроль розчину . Якість глиняного розчину перевіряють так: зроблену із розчину кульку кладуть між досками і здавлюють їх до тих пір, доки на кульці не з'являться тріщини - розчин вважається нормальним, якщо тріщини з'являються при здавлюванні досок на 1/3 діаметра кульки; якщо тріщини виникають раніше (пісний розчин), то до нього слід додати жирної глини; якщо ж тріщини виникають пізніше (жирний розчин) - треба додати піску.

Укладка печей. Перед кладкою рекомендується уточнити правильність розміщення печі. Для цього насухо викладають перший ряд печі і на нього - один ряд димової труби.

Якщо спущені зі стелі виски підтверджують, що відстань від зовнішньої стіни труби до балок і стропил не менше 130мм, то протипожежних норм дотримано. Прямокутність кладки перевіряють шляхом порівняння довжин діагоналей -різниця не повинна перевищувати 5 мм.

Підбираючи цеглу кожний ряд викладають спочатку насухо. Особливу увагу слід звернути на рівність висоти усіх цеглин одного ряду та на горизонтальність рядів. Кладку починають з кутових цеглин, потім викладають зовнішній ряд, а насамкінець - середину. Стесані поверхні цеглин повинні знаходитися ззовні або закриті кладкою.

Перед укладанням цеглу витримують у воді до тих пір, поки не перестануть виділятися бульбашки повітря (цегла повинна "відшептатися"). Розчин краще розстилати рукою, слідкуючи за тим, щоб усі горизонтальні та вертикальні шви були повністю заповнені. Товщина шва не повинна перевищувати 5 мм. Перев'язка швів обов'язкова у кожному ряду на 1 /2 (У крайньому випадку - на 1/4) цеглини.

Для полешіення кладки у кутах корпусу печі можуть бути встановлені вертикально стальні або дерев'яні кутки, рейки.

Гладкість внутрішніх поверхонь - одна із основних умов доброї роботи печі. Досягти цього можна, укладаючи цеглу цілими гранями всередину димового каналу, а не замазуючи дефекти поверхні розчином, бо при експлуатації куски глини швидко відлетять і заб'ють димохід. Протирання димоходів змоченою у глиняному розчині ганчіркою забезпечує уникнення лише мілких тріщин та вибоїн.

Рамки дверцят для топлення закріплюють за допомогою наклепаних на рамку смужок сталі (лапок) d = 3 мм (рис.1). У процесі кладки лапки заводять у шов кладки і заливають розчином. Піддувальні та прочисні дверцята, а також духові шафи закріплюють у кладці дротом діаметром 2 мм.

Між рамкою дверцят для топки і кладкою - ущільнення із азбестового шнура d = 5 мм. При перекритті рамки у якості опори можна поставити чавунну смугу. Але краще зробити перемичку клиноподібною цеглою, напуском або "в замок" (рис. 1).





Розтоплення печі. Піч розтоплюють за допомогою підкладених під дрова паперу, берестини або сухих трісок. Дверцята для топки та засув при розтоплюванні печі мають бути повністю відкриті. Як тільки дрова розгоряться, топливник закривають і відкривають піддувальні дверцята, регулюючи надалі тягу за їх допомогою.

Відсутність тяги при розтоплюванні печі є свідоцтвом накопичення холодного повітря у димоході та димовій трубі. Повітря у трубі можна нагріти, спаливши у прочисиому отворі під трубою папір і тріски, в результаті чого тяга відновиться.

Силу тяги визначають за кольором полум'я: якщо повітря недостатньо, воно червоне з темними смугами і з труби іде густий бурий або чорний дим; яскраво-білий колір і гудіння у димоході -надлишок тяги. Нормальне полум'я має золотисто-жовтий колір.

Виникнення конденсату у димовій трубі - наслідок низької температури газів, що відходять. Підвищити й можна утепливши газохід і використовуючи для топки лише підсушені дрова. Причиною виникнення конденсату може бути неправильна топка (не закриті дверцята для топлення); переповнення зольникової камери попелом (обмежений доступ повітря у зону горіння); недостатня гладкість внутрішніх поверхонь димової труби (додатковий опір рухові газів).

Просушування печі. Для довговічності печі дотримання режиму просушування не менш важливе, ніж якість кладки. Спроба прискорити просушування може привести до появи тріщин у швах. Протягом 5-8 днів піч протоплюють два рази на день по 30-40 хв., закладаючи спочатку 20% норми дров, поступово її збільшуючи; усі засуви, піддувальні дверцята та дверцята для топки повинні бути відкритими; температура зовнішньої стіни не повинна перевищувати 55С -рука, прикладена до стіни, відчуває тепло, але не жар. Крім того слід попіклуватися про вентиляцію приміщення.

Штукатурення печі. Цю операцію виконують після повного просушування та осідання печі. Шви кладки розчищають на глибину 5-10 мм. Розчин буде краще триматися, якщо його наносити на металеву сітку з вічками 10х10мм, яку закріплюють на поверхні за допомогою здвоєних кінців дроту, закладеного у шви при кладці на відстані 70-120мм один від одного. У глинопіщаний розчин можна додати цементу або Вапна. У розчин бажано ввести до 5% рідкого азбесту. Розчин наносять на гарячу змочену водою поверхню двома шарами: перший - рідкий (сметаноподібний), другий - густіший. Товщина кожного шару 5-6мм. Після нанесення другого шару поверхню вирівнюють і затирають.

Оздоблення печі полягає у побілці або штукатуренні (з подальшою побілкою) зовнішньої поверхні печі. Перед побілкою поверхню, змочену водою, затирають цеглою. Білити треба клейовою (але не масляною!) фарбою. Фарбу, яка не буде бруднити ваш одяг, можна виготовити за таким рецептом: 1-1, 5 кг крейди або зубного порошку розмішують з 3 л розбавленого молока, нагрівають до 70-80С (але не до кипіння!), додають розчинені у воді і підігріті 100 г столярного клею та шматок господарського мила, У старанно розмішаний розчин додають 1 /2 чайної ложки синьки. Білять теплим розчинам два рази.

Основні вимоги пожежної профілактики зводяться до дотримання достатніх відстаней між піччю або димоходом і дерев'яними частинами будинку.