Поетапне будівництво оселі

Падіковий П. Поетапне будівництво оселі // Наш дiм. 2001. №3. C.9-13

ЗОВНІШНЄ ОПОРЯДЖЕННЯ ФАСАДУ

Фасади облицьовують червоною керамічною або білою силікатною цеглою. Лицьову кладку товщиною у пів-цегли роблять з відступом на 3-6 см від стіни. Якщо облицьовують вже зведену стіну, то для кріплення облицювання використовують покрівельні клемери з оцинкованої або чорної жерсті. Якщо ж облицювання роблять разом із кладкою стін, то її кріплять прокладкою арматурної сітки з вічком 5х5 см по рядах, що співпадають по висоті газосилікатної та облицювальної кладок. Кріпити облицювання можна також перев'язуванням цегляної та газосилікатної кладок.

Зовнішнє облицювання з відступом від стіни виконує роль екрану, що забезпечує захист стін від зволоження. Основним недоліком ефективних утеплювачів є втрата теплоізолюючих властивостей під час зволоження, що відбувається в результаті конденсації теплого повітря приміщення в товщі стіни або прямого зволоження утеплювача атмосферними опадами через зовнішню поверхню стіни.

В нижній та верхній частинах облицювання влаштовують вентиляційні отвори для відведення конденсату, що утворився в стіні. Отвори виконують з дірчастої цегли, покладеної на бокову грань, або у вигляді квадратних дір у кладці розміром 15х15 см, які закривають решітками. Відстань між отворами 1,5-2 м.

Облицювання стін можна робити у вигляді різноманітних малюнків або орнаментів, які необхідно погодити з районним архітектором.

У проекті як декоративний елемент використане часткове облицювання підвіконних простінків деревом. Це облицювання виконують із струганих дощок типу "вагонка" з вибраними четвертинами. Обшивку прибивають до тонкого каркасу, прикріпленого до пробок чи закладних брусків. Фронтонні частини будинку зашивають такими ж дошками. Обробляють їх олійною фарбою.

ПЕРЕКРИТТЯ

Перекриття влаштовують по дерев'яних балках довжиною 3,6-5,0 м. Балки, в залежності від їхнього перерізу, укладають з кроком 0,6-1,1 м. Простір між балками заповнюють накатом з дерев'яних щитів, гіпсовими або фібролітовими плитами. Балки виготовляють з дерев'яних брусів прямокутного перерізу. Оптимальне співвідношення висоти до ширини в перерізі балок має бути 7:5, а висота балки в перерізі - приблизно 1/20-1/25 від прогину.

Балки та лаги роблять із сосни чи модрини. Вони повинні бути сухими (14% вологості досягаються при правильних умовах складування приблизно через рік сушіння). Використання сухої деревини дозволяє уникнути значних прогинів перекриття. Крім того, нижню грань балки обтесують, стругають по плавній кривій з максимальним підйомом в середині прогину 2-4 см. Під впливом навантаження стеля з часом прогнеться і стане майже горизонтальною.

На зовнішніх стінах застосовують закрите або відкрите укладання балок. При закритому укладанні кінці дерев'яних балок замотують толем (крім торців) у 2 шари на мастиці, заводять у гніздо і заповнюють розчином. При відкритому укладанні в гніздо вставляють утеплений короб з оброблених антисептиком дощок, а в нього вкладають балку.

На внутрішніх стінах кінці зустрічних балок стикують по одній осі та скріплюють металевою накладкою. Для виконання балками функцій зв'язки їх кінці закріплюють у кладці сталевими анкерами.

Міжповерхові перекриття складаються з балок, накату, що створює стелю, підлоги та засипання. Для укладання накату до балок прибивають ^ так звані "черепні" бруски перерізом 4х4-5х5 або вибирають в балках "черепи" (шпунти). Пластини накату повинні щільно примикати одна до іншої (краще чвертями). Після укладання накат покривають толем, на нього кладуть утеплювач - аглопорит, перліт, мінераловатні мати чи інші традиційні матеріали товщиною 15-20 см, а зверху закривають толем.

Під час зведення мансарди частину утеплювача в місцях, де будуть розташовані житлові кімнати, можна зняти. Після цього на балки настеляють дошки підлоги. Якщо ж балки покладені рідко, то на них кладуть спочатку лаги, а потім укладають підлогу.

УЛАШТУВАННЯ ДАХУ

Дах - двоскатний з невеликим підйомом гребеня у центральній частині будинку. Основна частина даху - кроквяна конструкція, що сприймає навантаження від елементів покриття (покрівлі, обрешітки), снігу та вітру й передає його стінам. Опорну кроквяну конструкцію зводять із запасом міцності, щоб забезпечити стійкість та жорсткість даху у прямому та поперечному напрямках.

Кроквяна несуча конструкція даху представляє собою ряд паралельних похилих балок, що виконані із спарених дощок та нижніми кінцями обпираються на лідкроквяні бруси - мау-ерлати (останні лежать на зовнішніх стінах). Верхні кінці похилих балок кріпляться один до одного й підтримуються за допомогою бруса і стоя ків, що спираються на внутрішню повздовжню стіну.

Відстань між кроквяними ногами визначається матеріалом та конструкцією обрешітки, по якій укладають шифер Для зручності конструктивного рішення і перебудови горища під мансарду зручно розміщувати їх з тим же кроком, що й балки міжповерхо-'вого перекриття тобто через 1-1,2 м.

На висоті можливої стелі мансардного поверху (250 см від підлоги мансарди) паралельно балкам перекриття кріпиться верхня стяжка - бантина Балки перекриття дротяними скрутками зв'язуються в опорних місцях із кроквяними ногами Якщо мансардні приміщення робитись не будуть, то конструкція даху має включати підкоси, що йдуть від основи стояка до середини крокв Переріз кожної спареної крокви - 200х50 мм

Деяке ускладнення кроквяної конструкції зумовлене необхідністю влаштування у мансарді опалювального щитка Замість високих стояків встановлюються короткі що обпираються на перегородку, розташовану над щитком.

Конструкція стін мансардних приміщень каркасно-засипна або каркасно-щитова Стійки каркаса оббиваються з двох сторін дошками, простір між якими заповнюють утеплювачем - аглопоритом, перлітом, мінеральною ватою.

З'єднання елементів стропил виконують цвяхами або болтами. Переріз мауерлатів - 170х170 мм. Мауерлат кріплять до стіни анкерами, які попередньо утеплюють в кладку на 450 мм.

В місцях дотику дерев'яних елементів даху та цегляної кладки укладають ізоляцію шаром толю або пергаміну.

УЛАШТУВАННЯ ПІДЛОГИ

Перед настиланням підлоги знімають верхній рослинний шар ґрунту, роблять підсипання до потрібного рівня і готують спеціальну основу: глинобитну - до 80 мм, асфальтобетонну - до 60 мм, вапняно-щебневу. Останню виконують поетапно: спочатку у верхній шар втеплюють гравій, щебінь, биту цеглу й т.п., а після цього укладають вапняно-щебневий шар товщиною 100-150 мм. На підготовлену основу встановлюють цегляні стовпчики у два ряди цегли на відстані 70-100 см один від одного. На ці стовпчики укладають гідроізоляцію, антисептовані прокладки з обрізків дощок, а після цього лаги. Лаги виготовляють з бруса або підтоварного круглого лісу діаметром 150 мм, розрізаного навпіл. Кінці лаг дещо віддаляють від стін для забезпечення самостійної осадки. Підлогу настилають з чисто виструганих шпунтованих дощок товщиною 35-40 мм перпендикулярно (торцями дощок) до стіни з віконними прорізами. По кутах в підлозі кімнати вирізають вентиляційні отвори й закривають їх решітками.

Підлогу у санвузлі та ванній кімнаті влаштовують по бетонній основі товщиною 100-150 мм. Спочатку з двох шарів руберойду або іншого рулонного гідроізоляційного матеріалу наклеюють спеціальною мастикою килим, який має заходити на стіну (на висоту 300 мм). Поверх нього укладають керамічну плитку на цементній стяжці.